оманливий
ОМА́НЛИВИЙ, а, е.
1. Який викликає, створює помилкове уявлення, враження, хибний погляд і т. ін. щодо кого-, чого-небудь.
Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був цього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю. Збанацький);
Не піддавайся на перший поклик свого серця, часом він буває оманливий і не завжди приносить щастя (І. Цюпа);
// Примарний, уявний; несправжній.
Рослини співіснують – це, так би мовити, стан миру. Проте він триває недовго, та й, зрештою, мир цей оманливий (з наук.-попул. літ.).
2. Який вабить, чарує своєю незвичайністю, загадковістю і т. ін.
Мороз вимережав вікна незрозумілими й оманливими малюнками (Н. Рибак);
Над ланами колишеться, бродить оманливе сяйво (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)