оминати

ОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Те саме, що обмина́ти¹.

Машина вилетіла за місто, .. оминула приміське село (Ю. Смолич);

Центром тої всієї ненависті нараз став Марусяк .. Але він був такий напружений, .. що його попросту оминали, як скаженого пса (Г. Хоткевич);

Яким вихилясом не ходила [Настя] перед Грицем, як не грала очима, а він оминав її хату (Ю. Мушкетик);

Вони обоє постарілися перед часом, а молодший син не вдався. Йому була земля байдужа, і він оминав працю (О. Кобилянська);

Завжди охочий погуляти в товаристві, він сьогодні нишком оминав чарки, берігся пити... (Я. Качура);

– Щасливий я, що не оминув мене вир боротьби, що зазнав я найвищої напруги бою і не зламався (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. оминати — омина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оминати — див. уникати  Словник синонімів Вусика
3. оминати — -аю, -аєш, недок., оминути, -ну, -неш, док., перех. Те саме, що обминати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оминати — МИНА́ТИ (пересуваючись, залишати позаду або збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ), ПОМИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИША́ТИ у спол. із сл. за собою. — Док.  Словник синонімів української мови
5. оминати — ОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Те саме, що обмина́ти¹. Машина вилетіла за місто, .. оминула приміське село (Смолич, VI, 1959, 63); Центром тої всієї ненависті нараз став Марусяк.. Але він був такий напружений, ..  Словник української мови в 11 томах