оминати

ОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Те саме, що обмина́ти¹.

Машина вилетіла за місто, .. оминула приміське село (Смолич, VI, 1959, 63);

Центром тої всієї ненависті нараз став Марусяк.. Але він був такий напружений, .. що його попросту оминали, як скаженого пса (Хотк., II, 1966, 225);

Яким вихилясjм не ходила [Настя] перед Грицем, як не грала очима, а він оминав її хату (Мушк., Серце.., 1962, 251);

Вони обоє постарілися перед часом, а молодший син не вдався. Йому була земля байдужа, і він оминав працю (Коб., І, 1956,541);

Завжди охочий погуляти в товаристві, він сьогодні нишком оминав чарки, берігся пити … (Кач., II, 1958, 474);

— Щасливий я, що не оминув мене вир боротьби, що зазнав я найвищої напруги бою і не зламався (Коз., Гарячі руки, 1960, 248).

Значення в інших словниках

1. оминати — омина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оминати — див. уникати  Словник синонімів Вусика
3. оминати — -аю, -аєш, недок., оминути, -ну, -неш, док., перех. Те саме, що обминати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оминати — ОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Те саме, що обмина́ти¹. Машина вилетіла за місто, .. оминула приміське село (Ю. Смолич); Центром тої всієї ненависті нараз став Марусяк .. Але він був такий напружений, ..  Словник української мови у 20 томах
5. оминати — МИНА́ТИ (пересуваючись, залишати позаду або збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ), ПОМИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИША́ТИ у спол. із сл. за собою. — Док.  Словник синонімів української мови