онімечений

ОНІМЕ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до оніме́чити.

Андріяна ж нашого, сивочубого, гарного, помітно онімеченого в манерах велетня, вона [Мальва] .. ніколи й не любила (В. Земляк).

Значення в інших словниках

1. онімечений — оніме́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. онімечений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до онімечувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. онімечений — ОНІМЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оніме́чити.  Словник української мови в 11 томах