Словник української мови в 11 томах

онімечений

ОНІМЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оніме́чити.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. онімечений — оніме́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. онімечений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до онімечувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. онімечений — ОНІМЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оніме́чити. Андріяна ж нашого, сивочубого, гарного, помітно онімеченого в манерах велетня, вона [Мальва] .. ніколи й не любила (В. Земляк).  Словник української мови у 20 томах