онімечення

ОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. оніме́чити і оніме́читися.

Австрійські реакціонери [в першій половині XIX ст. ] проводили на західноукраїнських землях політику онімечення українців (Іст. УРСР, І, 1953, 435).

Значення в інших словниках

1. онімечення — оніме́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. онімечення — -я, с. Насильницьке запровадження німецької мови, культури, звичаїв та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. онімечення — ОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. оніме́чити і оніме́читися. Австрійські реакціонери [в першій половині XIX ст. ] проводили на західноукраїнських землях політику онімечення українців (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах