онімечення

оніме́чення

-я, с.

Насильницьке запровадження німецької мови, культури, звичаїв та ін.

Значення в інших словниках

1. онімечення — оніме́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. онімечення — ОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. оніме́чити і оніме́читися. Австрійські реакціонери [в першій половині XIX ст. ] проводили на західноукраїнських землях політику онімечення українців (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. онімечення — ОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. оніме́чити і оніме́читися. Австрійські реакціонери [в першій половині XIX ст. ] проводили на західноукраїнських землях політику онімечення українців (Іст. УРСР, І, 1953, 435).  Словник української мови в 11 томах