опал
О́ПАЛ, у, ч., рідко.
1. Те саме, що опа́лення.
Там йому дають кімнату .. з опалом, з світлом (Сл. Б. Грінченка).
2. Те саме, що па́ливо.
– От бачу дві сохи, – сказала Маруся, – а де ж лати та крокви, та стовпи, та ворота? – Та попалила взимку потроху, бо опалу не було (І. Нечуй-Левицький).
3. Те саме, що за́пал 1.
○ (1) З о́палом, у знач. присл. – те саме, що З за́палом (див. за́пал).
Гапка заходилась з вечерею, бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила (Марко Вовчок).
ОПА́Л, у, ч.
Прозорий скловидний камінь різного забарвлення, деякі різновиди якого є коштовними.
На Волині .. зосереджені топази, гірський кришталь.., опали (з наук.-попул. літ.);
На шиї золота брошка з опалом (І. Франко);
* У порівн. Як ранок угорі засвітиться перлово І сонце, мов опал, дрімотно замигтить, – З криниці вмиюся, щоб серце відсвіжить, І вирушу в поля (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)