опалубка
ОПА́ЛУБКА, и, ж., буд.
1. Дія за знач. опа́лубити 1.
2. Дерев'яна або металева форма для виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій, яку тимчасово встановлюють на місці зведення споруд.
При будуванні будь-яких залізобетонних конструкцій, перш ніж укладати бетон, виготовляють дерев'яний каркас, форму. Це і є опалубка (з наук.-попул. літ.);
Преображенський звелів зняти всю опалубку з недостояного бетону (Іван Ле).
3. Обшивка, обкладка зовнішніх частин якої-небудь споруди, обладнання і т. ін.
Словник української мови (СУМ-20)