оперативник

ОПЕРАТИ́ВНИК, а, ч., розм.

Те саме, що оперуповнова́жений; оперативний працівник.

На порозі стало кілька військових, а за ними двоє цивільних, очевидно, слідчих, військові ж – то були: начальник тюрми .. і пара оперативників з тюремної комендатури (І. Багряний);

Господиня майже одразу помітила крадіжку й повідомила міліцію. Оперативники швидко опитали сусідів і встановили прикмети злодія (із журн.).

Значення в інших словниках

1. оперативник — -а, ч. Співробітник органів міліції, що займається оперативно-пошуковою діяльністю із попередження і розкриття злочинів.  Великий тлумачний словник сучасної мови