оперуповноважений
ОПЕРУПОВНОВА́ЖЕНИЙ, а, е.
Співробітник міліції, служби безпеки тощо, який займається оперативно-розшуковою роботою; оперативний працівник.
Група вийшла на світанку, вели її Хомин та оперуповноважений, при якім .. чухрала здоровенна вівчарка (М. Олійник);
Коли зайшли до сільради, такм уже були оперуповноважений і слідчий (Григорій Тютюнник);
Нас було багато в оперуповноваженого ОЛП [Окремого табірного пункту] (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)