оперуповноважений

ОПЕРУПОВНОВА́ЖЕНИЙ, а, е.

Співробітник міліції, служби безпеки тощо, який займається оперативно-розшуковою роботою; оперативний працівник.

Група вийшла на світанку, вели її Хомин та оперуповноважений, при якім .. чухрала здоровенна вівчарка (М. Олійник);

Коли зайшли до сільради, такм уже були оперуповноважений і слідчий (Григорій Тютюнник);

Нас було багато в оперуповноваженого ОЛП [Окремого табірного пункту] (Р. Іваничук).