оперіщувати
ОПЕРІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЕРІ́ЩИТИ, щу, щиш, док., кого, що чим, розм.
З усієї сили вдаряти (перев. чим-небудь гнучким).
– З жалю пуття не буде! – невгавав розлючений дядько Микита.., за кожним словом оперіщуючи Сашка очкуром (Л. Юхвід);
Йон скочив на коня й оперіщив зі злості поворозкою “бісову худобу” (М. Коцюбинський);
Панас узяв ціп і, замахнувшись, оперіщив бичем по перевеслу перший сніп, потім ударив по волотках (Г. Коцюба);
* У порівн. Його вжалила куля – наче хто оперіщив чавунною балкою (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)