оплаканий
ОПЛА́КАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до опла́кати.
– Хлопці, гляньте, як Піхтір історію вчить! – почув Піхтір над собою насмішкуватий голос оплаканого ним Грицька (С. Васильченко);
Хороша дівчина вивчає карту На цій оплаканій колись землі (А. Турчинська).
2. у знач. прикм., діал. Який викликає жалість, гідний жалості; жалісний.
Аж злякався Тугар Вовк, побачивши ненависного собі парубка в такім страшнім і оплаканім стані (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)