1. Словник української мови у 20 томах

оплаканий

ОПЛА́КАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до опла́кати.

– Хлопці, гляньте, як Піхтір історію вчить! – почув Піхтір над собою насмішкуватий голос оплаканого ним Грицька (С. Васильченко);

Хороша дівчина вивчає карту На цій оплаканій колись землі (А. Турчинська).

2. у знач. прикм., діал. Який викликає жалість, гідний жалості; жалісний.

Аж злякався Тугар Вовк, побачивши ненависного собі парубка в такім страшнім і оплаканім стані (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оплаканий — опла́каний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оплаканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оплакати. || у знач. прикм. Який викликає жалість, гідний жалості; жалісний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оплаканий — Опла́каний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. оплаканий — ОПЛА́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опла́кати. — Хлопці, гляньте, як Піхтір історію вчить! — почув Піхтір над собою насмішкуватий голос оплаканого ним Грицька (Вас., І, 1959, 165); Хороша дівчина вивчає карту На цій оплаканій колись землі (Турч. Словник української мови в 11 томах
  5. оплаканий — Оплаканий, -а, -е 1) Оплаканный. 2) Несчастный, достойный жалости. Устино, серденько! Оплакана годинонька твоя. М. В. (О. 1862. III. 42). Весілля одгуляли оплакане. Г. Барв. 377. Словник української мови Грінченка