оплатки
О́ПЛА́ТКИ, ток, мн. (одн. о́пла́тка, и, ж.), заст.
1. Грошові податки.
І малі, й старі сподівалися молотьби в економії, пестили надію заробити на спідницю, черевики, смушеву шапку або на оплатки (Л. Яновська);
– Я лічив по-божому, бідненько. А прикинемо ще податки та оплатки на волость, на земство (М. Стельмах).
2. Сплата або збирання грошових податків.
[2-й чоловік:] Я йому і віддав би їх [гроші], коли б були залишні; так де ж ті, голубчику, залишні візьмуться? Уосени [восени] прийде оплатка, ще й недостача буде! (М. Кропивницький);
[Михайло:] У Гапонову хочу їхать. Там сьогодня [сьогодні] оплатки йдуть, так можна буде задешево людей найнять на десятини (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)