оповідання
ОПОВІДА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. оповіда́ти.
А Денис усе оповідав, .. розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Б. Грінченко);
Майстерно передає Гребінка природну розповідь. Його байка – це дотепне живе оповідання, невимушена розмова (з наук. літ.).
2. Словесне повідомлення про кого-, що-небудь; розповідь.
Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево (М. Коцюбинський);
Сергій теж мовчав, хоч його жерла нетерплячка послухати оповідання із життя Дороша (Григорій Тютюнник).
3. літ. Невеликий за обсягом прозовий художній твір; новела.
По вечері він [І. Франко] .. робив коректу своєї збірки оповідань (В. Стефаник);
Новела, або оповідання, – розповсюджений вид розповідної, епічної літератури. В реалістичній літературі це невеликий художній твір, в якому зображена якась подія, що відбулася в житті людини, без детального опису того, що було до і після цієї події (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)