опоганювати
ОПОГА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПОГА́НИТИ, ню, ниш, док.
1. що. Робити що-небудь поганим, нечистим.
Погань усе опоганить (прислів'я);
Підходжу до [вбитого] фашиста боком – як ти смів, вовче, опоганити чистий дніпровський пісок? (О. Донченко);
// Робити негарним; псувати.
Чудове її [Рогніди] личко опоганювала глибока зморшка на білому чолі (Юліан Опільський).
2. кого, що, перен. Неславити, ганьбити кого-, що-небудь, принижуючи, плямуючи чимось; оскверняти.
Вона не терпіла цих темних ворожбитів, які опоганювали саме слово планета, що було для неї науковим терміном, сповненим своєрідної краси і чарівності (О. Гончар);
– Ти сором мій, ти опоганила наше чесне ім'я Лемішок... (І. Нечуй-Левицький);
// Позбавляти моральної чистоти.
А замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку – поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва – порнографічну листівку, щоб отруїти і опоганити душу народу (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)