оподалік
ОПОДАЛІ́К, діал.
1. присл. Здалека, віддалік.
Небо і повітря стало темно-синє, тільки ліс чорнів оподалік (О. Маковей).
2. присл. Осторонь, на певній відстані.
– Еге-ге!.. – загув .. бородань, що досі сидів, як пень, оподалік у кріслі (Дніпрова Чайка);
Зайшли в хатину.., стягнули з постелі з березових кругляків солому, полягали, де хто міг. Лиш сільські хлопці близько порога, оподалік (Мирослав Ірчан).
3. прийм., з род. в., рідко. Уживається при зазначенні місця перебування, розташування кого-, чого-небудь на певній відстані.
Так закричав старий Прокіпчук на свого парубчака, що стояв оподалік загону на .. доріжці (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)