оподаль
ОПО́ДАЛЬ, присл., діал.
Далі, в далечині.
Поблизу ліси стіною, .. А оподаль, ніби хмари, Обрій залягли бори (І. Вирган);
// Осторонь, на певній відстані.
Вона держалася .. оподаль від інних [інших] (І. Франко);
Юрба стовпилась оподаль і, похнюпившись, хрестилася і бликала очима на солдатів (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)