Словник української мови у 20 томах

опока

ОПО́КА¹, и, ж., мет.

Металевий чи дерев'яний ящик без дна і верху або рама, що утримує формувальну суміш під час виготовлення і транспортування ливарних форм.

Для одержання виливка використовують ящик (опоку), наповнений землею, в якому за допомогою моделі зроблено порожнину по конфігурації виливка (деталі) (з навч. літ.);

І бризкає метал краплини вороні, І ллється сталь жива в розжеврені опоки (А. Малишко);

Горять і жмуряться очі ливарників від розтопленого чавуну, що його спритно між опоками розносять заливники (А. Шиян).

ОПО́КА², и, ж.

Тверда, легка, пориста гірська порода, багата на кремнезем, з домішками піску і глини.

Чисті сорти опоки – сильні адсорбенти (з наук. літ.);

Півтораметровий прут потонув у восковій масі увесь, і Герман силкувався ввіпхати за ним ще й свою руку аж до ліктя, але твердої глинки чи опоки годі було домацатися (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. опока — Опо́ка: — вапняк, легка гірська порода [22] — крейда [30] — крейдяна скеля [XIII] — скеля [9;V,X] — тверда легка гірська порода [1;2;21] опака: — вапняк, змішаний з глиною [IV] — друкарська помилка: опака зам. опока [MО,IV]  Словник з творів Івана Франка
  2. опока — опо́ка 1 іменник жіночого роду ящик для формувальної суміші опо́ка 2 іменник жіночого роду порода  Орфографічний словник української мови
  3. опока — I -и, ж., мет. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. II -и, ж. Тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем (кварц).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опока — И, ж., мет. 1. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. 2. Тверда, легка гірська порода, багата на чорнозем. ...не перейду оту межу, де з головешок б'ють опоки. (Т.1, кн.2:54).  Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. опока — Скеля; опора, оплот, твердиня, основа; біла глина, вапняк; підпора  Словник застарілих та маловживаних слів
  6. опока — Тверда, біла або кремова осадова гірська порода, що переважно складається з карбонату кальцію і кремнезему; будівельний матеріал.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. опока — ОПО́КА¹, и, ж., мет. Металевий або дерев’яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм.  Словник української мови в 11 томах