опортунізм
ОПОРТУНІ́ЗМ, у, ч.
1. Пристосовництво, безпринципність.
Ганкевич виступає з усією енергією однаково .. і проти розбоїв в Трієсті, і проти безчинств Гоеса, і проти опортунізму руських послів (Леся Українка);
На початку 60-х років представники цього нового покоління в літературі, яке стали називати “шестидесятниками”, не лише відкидали втручання партійних чиновників, а й викривали лицемірство, опортунізм і надмірну обережність своїх старших колег (з наук. літ.).
2. Течія у робітничому русі і всередині пролетарських партій, яка пропагує угодовство, співробітництво з буржуазією, відмову від класової боротьби.
Працівники, які намагалися довести згубність обраної політики щодо села, чи хоча б піддавали її критиці, звинувачувались в опортунізмі, пособництві “класовому ворогові” і зазнавали переслідувань та репресій (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)