опортуніст
ОПОРТУНІ́СТ, а, ч.
1. Людина, яка змінює принципи залежно від обставин; пристосованець, угодовець.
Отак і появляються, думав Бронко, опортуністи серед робітників. Багато з них думає..: захопивши місце за верстатом, треба сидіти смирно, бо покірною поставою здобудеш більше, ніж криком і кулаком (Ірина Вільде).
2. Прибічник опортунізму (у 2 знач.).
Бандеру засуджували за те, що він занадто спирався на підтримку чужоземних держав і особливо Німеччини, нехтуючи потребою розвивати “органічні” зв'язки з народом Західної України, за повільність і пасивність дій на політичній сцені, за дозвіл “політичним спекулянтам і опортуністам” займати керівні посади (з наук. літ.);
За вказівками починались і кінчались кампанії переслідування троцькістів, правих опортуністів, терористів, аліментників, валютчиків [валютників] і хуліганів. Може, тепер дано якусь нову вказівку й про українських націоналістів? (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)