оприскливий
ОПРИ́СКЛИВИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Те саме, що нестри́маний 2.
– А панна Юзечка забула, як те оприскливе дівчисько визвірилось, коли я хтіла піти по парасольку?.. (Леся Українка).
2. Дошкульний, їдкий (про сміх, гумор і т. ін.).
Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)