опісля
ОПІ́СЛЯ́, розм.
1. прийм., з род. в. Те саме, що пі́сля 1, 2.
Опісля усіх дівчат пішла додому Оксана (Г. Квітка-Основ'яненко);
Опісля свят аж породила Настя сина (Панас Мирний);
Чи б то справді сонце Кидать нас не хоче І опісля літа, Душного, сухого, Знов до нас веселим Маєм хоче глянуть? (М. Костомаров);
Опісля втомлюючої війни з комарами всі засинали непробудно (Ю. Збанацький).
2. присл. Те саме, що пі́сля 5.
Дивись, щоб не помиливсь, а опісля не журивсь (прислів'я);
Василь радів і сам не знав чому: сьогоднішньому дню чи, може, тим дням, що прийдуть опісля (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)