опічок
О́ПІ́ЧОК, чка, ч., заст.
Край печі, де звичайно ставили каганець.
Коли б тобі на сміх було де видно свічку. Або в селі де на опічку Маячив каганець (П. Гулак-Артемовський);
Заглянув у піч, рогачем пробив горщик – потекло аж по опічку (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)