опічок
О́ПІ́ЧОК, чка, ч., заст. Край печі, де звичайно ставили каганець.
Коли б тобі на сміх було де видно свічку. Або в селі де на опічку Маячив каганець (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49);
Заглянув у піч, рогачем пробив горщик — потекло аж по опічку (Головко, І, 1957, 359).
Словник української мови (СУМ-11)