оп'яніти
ОП'ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати п'яним; сп'яніти, захмеліти.
Юрчик розбундючився... Оп'янів і лаявся (Г. Хоткевич);
З радості стара як оп'яніла, їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Панас Мирний);
// Дійти до стану запаморочення, який нагадує сп'яніння.
Оп'яніти від пахощів степу.
2. перен. Дійти до стану екстазу, самозабуття.
Забагато, забагато в ясні очі я гляділа, аж від їх палкого блиску вся з кохання оп'яніла (Уляна Кравченко);
* Образно. А жайворон за цілий день над повіддю ланів од того дзвону і пісень, здається, оп'янів (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)