оп'яніти
ОП'ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати п'яним; сп'яніти, захмеліти.
Юрчик розбундючився... Оп'янів і лаявся (Г. Хоткевич);
З радості стара як оп'яніла, їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Панас Мирний);
// Дійти до стану запаморочення, який нагадує сп'яніння.
Оп'яніти від пахощів степу.
2. перен. Дійти до стану екстазу, самозабуття.
Забагато, забагато в ясні очі я гляділа, аж від їх палкого блиску вся з кохання оп'яніла (Уляна Кравченко);
* Образно. А жайворон за цілий день над повіддю ланів од того дзвону і пісень, здається, оп'янів (І. Гончаренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оп'яніти — оп'яні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- оп'яніти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати п'яним; сп'яніти, захмеліти. || Дійти до стану запаморочення, який нагадує сп'яніння. 2》 перен. Дійти до стану екстазу, самозабуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оп'яніти — ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ (приходити в стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗПАЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИСЯ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯ підсил., РОЗІГРІВА́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- оп'яніти — Оп'яні́ти, -ні́ю, -єш гл. Опьянѣть. Драг. 288. Словник української мови Грінченка