орало
ОРА́ЛО, а, с., заст.
Примітивне знаряддя для оранки; рало.
Степ дихав пахучим настоєм диких трав. Він уже не виблискував яскравими барвами квітів, зате вагітнів плодами землі, яку подекуди порушив своїм нехитрим оралом ратай-гречкосій (С. Добровольський);
* Образно. А горда пісня прославляла Денними чарами вночі І наші радісні орала, І наші месницькі мечі (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)