орало
ОРА́ЛО, а, с., заст. Примітивне знаряддя для оранки; рало.
Степ дихав пахучим настоєм диких трав. Він уже не виблискував яскравими барвами квітів, зате вагітнів плодами землі, яку подекуди порушив своїм нехитрим оралом ратай-гречкосій (Добр., Очак. розмир, 1965, 19);
*Образно. А горда пісня прославляла Денними чарами вночі І наші радісні орала, І наші месницькі мечі (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 121).
Словник української мови (СУМ-11)