Словник української мови у 20 томах

ординатура

ОРДИНАТУ́РА, и, ж.

1. Посада ординатора (у 1 знач.).

2. Форма підвищення кваліфікації лікарів у вузах та науково-дослідних установах.

Клінічна ординатура;

Закінчити ординатуру.

3. заст. Посада ординарного професора.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ординатура — ординату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. ординатура — -и, ж. 1》 Посада ординатора. 2》 Практична медична аспірантура – форма підвищення кваліфікації лікарів у вузах та науково-дослідних установах. Клінічна ординатура. 3》 заст. Посада ординарного професора.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ординатура — ординату́ра (від лат. ordinatus – упорядкований, визначений) форма підвищення кваліфікації лікарів у вузах та науково-дослідних установах.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. ординатура — ОРДИНАТУ́РА, и, ж. 1. Посада ординатора. 2. Практична медична аспірантура. Клінічна ординатура. 3. заст. Посада ординарного професора.  Словник української мови в 11 томах