ординація
ОРДИНА́ЦІЯ, ї, ж., іст.
1. Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь.
Серед косарів був літній уже козак, якого звали Приблуда. Після останньої ординації він не попав до реєстру, і тепер ганяли його на панщину (П. Панч);
Він поясняв їм, що теперішні вибори до сойму дуже важні, бо .. змінити мають посли виборчу ординацію (Л. Мартович).
2. Те саме, що майора́т 1.
3. Заробіток, що сплачувався натурою в панських маєтках.
Три корці річної ординації.
Словник української мови (СУМ-20)