ординація

ОРДИНА́ЦІЯ, ї, ж., іст.

1. Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь.

Серед косарів був літній уже козак, якого звали Приблуда. Після останньої ординації він не попав до реєстру, і тепер ганяли його на панщину (П. Панч);

Він поясняв їм, що теперішні вибори до сойму дуже важні, бо .. змінити мають посли виборчу ординацію (Л. Мартович).

2. Те саме, що майора́т 1.

3. Заробіток, що сплачувався натурою в панських маєтках.

Три корці річної ординації.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ординація — Ордина́ція: — регламент [46-1;46-2] — тут: статут, положення [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. ординація — ордина́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. ординація — Ордина́ція. Положення (про вибори, як також про інші державні виконавчі заходи). Нагляче внесене в справі кольпортажи, а також другі наглячі внесеня з виїмком внес[еня] п. Люеґера в справі цісарского ювилею і... Українська літературна мова на Буковині
  4. ординація — -ї, ж., іст. 1》 Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь. 2》 Те саме, що майорат 1). 3》 Заробіток, що сплачувався натурою в панських маєтках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ординація — (церков.) висвята Словник чужослів Павло Штепа
  6. ординація — ордина́ція мед. лікарський кабінет; приймальня лікаря (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. ординація — Велике неподільне земельне володіння, яке цілком успадковував старший син (майорат) або найближчий кревний родич. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ординація — МАЙОРА́Т іст. (порядок спадкування нерухомого майна, за яким воно передавалося старшому синові або старшому в роді), ОРДИНА́ЦІЯ. Словник синонімів української мови
  9. ординація — ОРДИНА́ЦІЯ, ї, ж., іст. 1. Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь. Серед косарів був літній уже козак, якого звали Приблуда. Після останньої ординації він не попав до реєстру, і тепер ганяли його на панщину (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах