ординаційний
ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до ордина́ція.
2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.).
Фортеп'ян стоїть насеред ординаційного покою (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ординаційний — ординаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- ординаційний — -а, -е, іст. 1》 Прикм. до ординація. 2》 Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ординаційний — ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до ордина́ція. 2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.). Фортеп’ян стоїть насеред ординаційного покою (Стеф., III, 1954, 119). Словник української мови в 11 томах