1. Українська літературна мова на Буковині

ординація

Ордина́ція. Положення (про вибори, як також про інші державні виконавчі заходи). Нагляче внесене в справі кольпортажи, а також другі наглячі внесеня з виїмком внес[еня] п. Люеґера в справі цісарского ювилею і п. Ренера в справі реформи виборчої ординації до краєвих соймів — відкликано (Б., 1907, 73, 2); Засіданя секції економічноїукраїньского клюбу відбуло ся дня 3. липня с.р. під проводом д-ра Костя Левицкого. Передовсім усталено об’єм діланя секції, приділюючи їй отсі справи: [...] справа зарібкової і пересельної еміґрації; справа зміни ординації екзекуцийної в напрямі охорони мінімум екзистенциї від екзекуції і допустимости ліцитациї хліборобских недвижимостий (Б., 1907, 78, 2)

// пол. ordynacja — статут, положення, ordynacja wyborcza — положення про вибори.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ординація — Ордина́ція: — регламент [46-1;46-2] — тут: статут, положення [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. ординація — ордина́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. ординація — -ї, ж., іст. 1》 Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь. 2》 Те саме, що майорат 1). 3》 Заробіток, що сплачувався натурою в панських маєтках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ординація — (церков.) висвята Словник чужослів Павло Штепа
  5. ординація — ОРДИНА́ЦІЯ, ї, ж., іст. 1. Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь. Серед косарів був літній уже козак, якого звали Приблуда. Після останньої ординації він не попав до реєстру, і тепер ганяли його на панщину (П. Словник української мови у 20 томах
  6. ординація — ордина́ція мед. лікарський кабінет; приймальня лікаря (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. ординація — Велике неподільне земельне володіння, яке цілком успадковував старший син (майорат) або найближчий кревний родич. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ординація — МАЙОРА́Т іст. (порядок спадкування нерухомого майна, за яким воно передавалося старшому синові або старшому в роді), ОРДИНА́ЦІЯ. Словник синонімів української мови
  9. ординація — ОРДИНА́ЦІЯ, ї, ж., іст. 1. Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь. Серед косарів був літній уже козак, якого звали Приблуда. Після останньої ординації він не попав до реєстру, і тепер ганяли його на панщину (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах