ореол
ОРЕО́Л, у, ч.
1. Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, божества, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб.
Нема на ній [Беатріче] вінця, ні ореолу (Леся Українка);
* Образно. Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало .. зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве й буйне. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Ірина Вільде).
2. перен. Атмосфера слави, успіху, пошани, пов'язана з ким-, чим-небудь.
– Всі симпатії будуть на твоєму боці .. Ореол над ним [Каргатом] дуже швидко померхне (Ю. Шовкопляс);
Валерик .. поставав перед ним в новому освітленні, майже в героїчному ореолі (О. Гончар);
// Слава.
Є в році день один – його святкуєм ми, Зібравшися в братерські кола, Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми Поетові до ореола (В. Самійленко);
Чим нижче падав в очах військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця (О. Гончар).
3. Світлове коло, яке оточує що-небудь на темному фоні.
В човні сидів літній чоловік; світло від сірника, що присвічував він ним годинника на руці, ореолом обкутувало його бюст (Олесь Досвітній);
Почав накрапати нудний осінній дощ. Довкола міських ліхтарів потворились світляні ореоли (В. Гжицький).
4. астр. Яскраве біле сяйво навколо сонця, місяця, яскравих зірок.
Корона .. Це дуже розріджена і гаряча атмосфера, яка .. химерним ореолом оточує Сонце (з наук.-попул. літ.);
Ореол місяця.
Словник української мови (СУМ-20)