оригінал
ОРИГІНА́Л, ч.
1. род. у. Те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки і т. ін.
– Цей документ ворога варто опублікувати в газетах, а оригінал зберегти для музею (В. Кучер);
Художник статую з натури малював. І вийшла статуя не зовсім гожа. І що найгірше, як не чаклував, З оригіналом аніяк не схожа (Л. Дмитерко);
В колекції Меженка є багато нотних .. записів на тексти творів Кобзаря, зокрема оригінал рукопису кантати М. В. Лисенка “Б'ють пороги” (із журн.);
// Текст, з якого роблять переклад на іншу мову; першотвір.
Самійленко тепер зайнятий перекладом Мольєра (з оригіналу) і вже кінчає “Тартюфа” (М. Коцюбинський);
Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (М. Рильський);
// Текст, малюнок і т. ін. для поліграфічного відтворення.
Гоотовий до набору оригінал лежав на столі (із журн.).
2. род. а, розм. Людина, що виділяється своєю незвичайною вдачею, поведінкою і т. ін.; дивак.
Найшовсь-таки якийсь проява, Якийсь дурний оригінал, Що в морду затопив капрала (Т. Шевченко);
Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд. З цих оповідань фізіономія його вимальовувалась як фізіономія сільського чудака [дивака] в гіршому разі і оригінала – в кращому (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)