орлиний
ОРЛИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до оре́л.
Од орлиних крил лився світ то білий.., то .. синюватий (І. Нечуй-Левицький);
Орлине гніздо;
Орлиний політ.
2. Такий, як у орла.
Молодими очима дивився колись ти на цей степ, була в очах орлина зіркість, а зараз сльозою розпливаються розгублені по царині краплини синього цвіту... (О. Гончар);
* У порівн. Мій дід був серб. Його руки́ я й досі бачу жили сині, обличчя риси, мов орлині... (В. Сосюра);
// перен. Відважний, безстрашний.
Коли опришок, блищучи [блищачи] очима, оповідав о смілім орлинім нальоті на місто, на двір, – Маруся тремтіла (Г. Хоткевич);
[Панна Ромця:] Хто він, власне, такий, цей добродій?.. Щось орлине, сміливе видається в ньому (С. Васильченко);
// перен. Гордий, гострий, проникливий (про очі, погляд).
З Данила парубок був хоч куди! Високий, ставний, .. широкий в плечах; ніс мав крутий, .. а погляд – нічого не скажеш – орлиний! (Ю. Смолич);
Орлиним допитливим оком вимірював гетьман вражу силу (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)