оронім
ОРО́НІМ, а, ч., лінгв.
Назва гори, височини, підвищення земної поверхні.
Із спільнослов'янським культом жіночого божества пов'язують такі ороніми, як Дівич-гора, Дівоча гора (з наук. літ.);
Власні географічні назви (переважно гідроніми й ороніми) завдяки своїм специфічним властивостям можуть зберігати доісторичні свідчення про час і місце перебування на певній території носіїв відповідної мови й культури (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)