осад
ОСА́Д, у, заст.
1. Поверх, ярус.
Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у великому домі у два осади (Марко Вовчок).
2. Садиба, двір.
Вже стоять покинуті двори – людські осади за Полтавою (Л. Костенко).
О́САД, у, ч.
1. Дрібні частки твердих речовин, що виділяються з рідини або газоподібного середовища й осідають на яку-небудь поверхню.
Майстер .. ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку, залишивши на формі загуслий осад (З. Тулуб);
Кожна крупинка складається з багатьох мільйонів молекул. При тривалому стоянні ці частинки осідають на дно посудини і рідина стає у верхніх шарах прозорою, а на дні утворюється осад (з навч. літ.).
2. тільки одн., перен. Почуття гіркоти, що лишається після якої-небудь неприємної події, розмови і т. ін.
До півночі просидіти зі старими жінками, що їх ти знав зовсім іншими, – який же гіркий залишається після цього осад! (Ю. Шовкопляс);
Важким осадом лежать на душі і ті пікніки, і ті куплені, силувані ласки... (О. Гончар).
3. перев. мн., геол. Гірські породи, що утворилися на дні водойм внаслідок відкладення мінеральних і органічних речовин та їх ущільнення і зміни; осадові гірські породи.
Вивчивши походження донних осадів, ми багато можемо дізнатися про далеку історію нашої планети (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)