осад
О́САД, у, ч.
1. Дрібні частки твердих речовин, що виділяються з рідини або газоподібного середовища й осідають на яку-небудь поверхню.
Майстер.. ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку, залишивши на формі загуслий осад (Тулуб, Людолови, II, 1957, 311);
Кожна крупинка складається з багатьох мільйонів молекул. При тривалому стоянні ці частинки осідають на дно посудини і рідина стає у верхніх шарах прозорою, а на дні утворюється осад (Хімія, 7, 1956, 72).
2. тільки одн., перен. Неприємне почуття гіркоти, що лишається після якої-небудь події, розмови і т. ін.
До півночі просидіти зі старими жінками, що їх ти знав зовсім іншими, — який же гіркий залишається після цього осад! (Шовк., Людина.., 1962, 51).
3. перев. мн., Геол. Гірські породи, що утворилися на дні водойм внаслідок відкладення мінеральних і органічних речовин та їх ущільнення і зміни; осадові гірські породи.
ОСА́Д, у, заст.
1. Поверх, ярус.
Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у великому домі у два осади (Вовчок, І, 1955, 373).
2. Садиба, двір.
Словник української мови (СУМ-11)