освоювати
ОСВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСВО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док.
1. що. Робити придатним для господарського використання.
Тут [у Заліссі] молодий господар Мстислав освоював нові землі (Юліан Опільський);
Освоюючи узбережжя Чорного і Азовського морів, слов'яни відіграли вирішальну роль і в мореплавстві по них (з наук. літ.);
З економічної точки зору Сиваш доцільно освоювати разом з Перекопськими озерами (з наук.-попул. літ.);
// Повністю використовувати, застосовувати.
Освоїти кошти;
Освоїти проектну потужність.
2. що. Навчатися користуватися чим-небудь.
Я вибрав трофейний кулемет і став освоювати ворожу техніку (І. Багмут);
Варнак освоює ріку на всьому маршруті з Києва до своєї пристані на озері (О. Кундзич);
// Навчаючись, оволодівати чим-небудь, підвищуючи свою майстерність, фаховий рівень і т. ін.
Обплітальниці вдалося .. освоїти три суміжні професії (з газ.);
// Налагоджувати виготовлення чого-небудь нового.
Сталося так, що і їм було деякий час не до музеїв: освоювали модель нового жіночого костюма (В. Козаченко);
Фізики освоюють, здавалося б, цілком неможливу річ: вони наносять на поверхню металу покриття з... алмазу! (із журн.);
Промисловість успішно освоює виробництво десятків типів сільськогосподарських навантажувачів (з наук.-попул. літ.).
3. що. Глибоко вивчаючи, засвоювати, оволодівати.
Ми повинні .. освоїти всі досягнення попередніх епох для кіно як мистецтва синтетичного (О. Довженко);
Перед письменником, який освоює тему, закономірно постає проблема людина і суспільство (з газ.).
4. кого, діал. Робити свійським; приручати (тварин).
– Турок один кохався у птицях. Умів їх ловити й освоювати (Б. Лепкий);
// Наближати, привертати (до себе).
Борис почав .. ходити до Міхонського. Той зразу мусив освоювати його, добротою і ласкою з'єднати собі його повне довір'я (І. Франко);
Вуйни досягали його руками й гладили, як біле курятко, аби зі собою освоїти (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)