освінути
ОСВІНУ́ТИ, не́, док., рідко.
1. кого, що. Освітити, осяяти.
Грім розлігся, залунав, Освінула блискавиця Темінь дику, нічняну [нічну] (М. Старицький);
* Образно. Шкода було їх [агітаторів], шкода було і їхньої справи, яка .. могла загинути і не освінути темних кутків (Дніпрова Чайка).
2. безос. Настати (про день, світанок); розвиднітися.
[Грицько:] Як тільки освіне, до сходу сонця Ми вже повинні рушити в похід (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)