освінути
ОСВІНУ́ТИ, не́, док., рідко.
1. Освітити, осяяти.
Грім розлігся, залунав, Освінула блискавиця Темінь дику, нічняну [нічну] (Стар., Поет. тв., 1958, 116);
*Образно. Шкода було їх [агітаторів], шкода було і їхньої справи, яка.. могла загинути і не освінути темних кутків (Дн. Чайка, Тв., 1960, 125).
2. безос. Настати (про день, світанок); розвиднітися.
[Грицько:] Як тільки освіне, до сходу сонця Ми вже повинні рушити в похід (Сам., II, 1958, 13).
Словник української мови (СУМ-11)