освітній

ОСВІ́ТНІЙ, я, є.

1. Стос. до освіти.

Задумує [І. Франко ] цілий цикл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду й інтелігенції: відносини економічні, освітні, юридичні, політичні і т. ін (М. Коцюбинський);

Їхав до інституту в тій надії, що там поповню свій багаж освітній (С. Васильченко);

// Який поширює освіту, знання.

Не було [в Дрогобичі] .. ані одної публічної бібліотеки, ані одного освітнього товариства (І. Франко);

Освітній заклад.

2. заст., рідко. Освічений (див. осві́чений² 1).

Не голосна ти, вбога бандуро, Подруго люба тюрми! Люди освітні вчують похмуро, – Їх не привернемо ми (П. Грабовський);

Декларація К[ониськ]ого шкодлива тим, що вона знов подасть повід суперечкам між українофілами і сусідніми напрямками (котрі давно б вже були українофільськими, якби українофіли були розумніші і освітніші) (М. Драгоманов).

Значення в інших словниках

1. освітній — осві́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. освітній — [оусв’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. освітній — -я, -є. 1》 Стос. до освіти. || Який поширює освіту, знання. Освітній ценз — рівень освіти, що визначається закінченням якого-небудь навчального закладу, а також права, які він дає. 2》 заст., рідко. Освічений (див. освічений II 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. освітній — ОСВІ́ЧЕНИЙ (який має освіту, всебічні знання), ЕРУДО́ВАНИЙ книжн., УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ) розм.; НАЧИ́ТАНИЙ, ОЧИ́ТАНИЙ діал. (який набув всебічних знань завдяки великій кількості прочитаних книжок); ПРОСВІЩЕ́ННИЙ заст., ОДУКО́ВАНИЙ заст. рідше, ОСВІ́ТНІЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. освітній — Осві́тній, -ня, -нє і осві́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. освітній — ОСВІ́ТНІЙ, я, є. 1. Стос. до освіти. Учительська армія повинна поставити собі гігантські освітні завдання і насамперед повинна стати головною армією соціалістичної освіти (Ленін, 36, 1973, 397); Задумує [І.  Словник української мови в 11 томах