освіченість
ОСВІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. осві́чений² 1.
Я мовчав, зломлений освіченістю Професора (Ю. Яновський);
Лука почуває себе скуто біля сина і з іншої причини. То батькова темнота і простота губиться перед синовою вченістю та освіченістю (Ю. Мушкетик);
Енциклопедична освіченість Гулака та його ґрунтовна обізнаність в різноманітних питаннях історії та літератури Грузії робили його одним із найавторитетніших вчених того часу (з наук. літ.);
// Рівень освіти.
Кожен критик є людиною з конкретною освітою і освіченістю, різним ступенем розуміння літературного твору (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)