оселений

ОСЕ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до осели́ти.

* Образно. Хмурий будинок, перекраяний коридорами та залами, оселений шептами (В. Чумак);

// осе́лено, безос. пред.

Зник [Батуллі] до кімнати, де оселено жінку (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. оселений — осе́лений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. оселений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оселити. || оселено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оселений — Осе́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. оселений — ОСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осели́ти. *Образно. Хмурий будинок, перекраяний коридорами та залами, оселений шептами (Чумак, Черв. заспів, 1956, 143); // осе́лено, безос. присудк. сл. Зник [Батуллі] до кімнати, де оселено жінку (Ле, Міжгір’я, 1953, 494).  Словник української мови в 11 томах