оселений

ОСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осели́ти.

*Образно. Хмурий будинок, перекраяний коридорами та залами, оселений шептами (Чумак, Черв. заспів, 1956, 143);

// осе́лено, безос. присудк. сл.

Зник [Батуллі] до кімнати, де оселено жінку (Ле, Міжгір’я, 1953, 494).

Значення в інших словниках

1. оселений — осе́лений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. оселений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оселити. || оселено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оселений — ОСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до осели́ти. * Образно. Хмурий будинок, перекраяний коридорами та залами, оселений шептами (В. Чумак); // осе́лено, безос. пред. Зник [Батуллі] до кімнати, де оселено жінку (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. оселений — Осе́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)