оселенець

ОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що поселе́нець.

[Василь:] То, було, жінки воно [Запоріжжя] і близько до себе не підпускає, а тепер само зимовниками заводиться, на свої степи оселенців закликає (Мирний, V, 1955, 113).

Значення в інших словниках

1. оселенець — оселе́нець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. оселенець — -нця, ч., розм., рідко. Те саме, що поселенець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оселенець — ОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що поселе́нець. [Василь:] То, було, жінки воно [Запоріжжя] і близько до себе не підпускає, а тепер само зимовниками заводиться, на свої степи оселенців закликає (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах